Зустріч "Вартові української землі"

Війна – це жах. Війна – це руйнація... Війна – це смерть... Офіційно її немає, та вона поруч щодня. Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни. І, навряд чи, хтось може відчувати спокій, поки гинуть наші сини. Кожна людина, кожного дня прокидається лише з думкою – стала б мирною моя Україна… – Хай скінчиться війна… Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна…   Війна…   АТО… хоч як би ми це не називали. Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально.

У прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти. Так у читальному залі Голованівської районної бібліотеки для дорослих відбулась тепла зустріч учнівської молоді місцевої школи із своїм героєм – земляком Канайкіним Миколою Володимировичем, якого запросили до бібліотеки, щоб сказати йому найщиріші слова вдячності за його відвагу, мужність та героїзм.

Після перебування у зоні АТО і нещодавніх запеклих боїв під Дебальцево чоловік на короткий час приїхав на Голованівщину. Гіркими спогадами про важкі будні війни, про жахливі сторінки побаченого і пережитого крок за кроком він відтворював події, пов’язані з обороною Дебальцево. Розмова вийшла щира, без зайвого пафосу. Чоловік розповів про згуртованість і справжній патріотизм бійців, про вороже ставлення місцевих жителів, які з часом, переконавшись, що «бандери» не горлорізи, стали їхніми прихильниками, про правильно продуману командиром тактику оборони. Нелегко Миколі Володимировичу було згадувати миті, коли прощалися з життям, бо здавалось, що знаходились у тупіковому становищі, але невидимий захист був над нашими військовими, тож попри чисельну нерівність, попри краще бойове оснащення противника вдавалося тримати оборону, а згодом, коли приміщення, з яких вели обстріл, були повністю зруйновані, без втрат, через безліч «розтяжок» - відступити.

На заході, як вісточки з фронту, пролунали проникливі пісні про війну на Донбасі.

На останок зустрічі, в знак шани, учні подарували Миколі квіти, обереги, подякували за мирне небо над своїми домівками і побажали якнайшвидше повертатись додому живими та з перемогою!